ВИМА́ЩУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́МАСТИТИ, ащу, астиш, док., перех. 1. Покривати, змазувати що-небудь повністю мастилом або якимсь жиром. Вимащувала [Марійка] собі й синам голови й чесала їх гладко й гарно (Коб., II, 1956, 33); Кіхана ж про всякий випадок вимастив і свого карабіна (Ю. Янов., І, 1958, 187).

2. Те саме, що вима́зувати 1. Мати причепурила хату, вимастила долівку, посипала її травою, — запашно в хаті та зелено (Вишня, II, 1956, 347).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 429.