ВИ́МАЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мастити. Наді мною висіли старі хомути і шлеї, вимащені для схоронності пахучим дьогтем-катраном (Перв., Материн.. хліб, 1960, 6); Сивий татарин, з обличчям, вимащеним олією, мов циганське дитя на морозі, блиснув хижими зубами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 174); Є ганок біля білою глиною вимащеного будиночка старшого мисливця (Ю. Янов., IV, 1959, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 429.