ВИ́ЛІПЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́ліпити. Хапаючись за виліплені на стіні узори, ступив [Сашко] кілька кроків по коридору (Сміл., Сашко, 1957, 5); * Образно. Для Калини сьогоднішній Турбай — це постать, виліплена зі спогадів (Руд., Остання шабля, 1959, 175).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 423.