ВИЛУ́ЗУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЛУЗАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Очищаючи від твердої шкаралупи, оболонки, виймати (насіння, горіхи і т. ін.).

2. Лузаючи, з’їдати все. А це хто вилузав соняшник? Я собі поклала (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 425.