ВИЛО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ЛОВИТИ, влю, виш; мн. ви́ловлять; док., перех. 1. Ловлячи, витягати звідки-небудь; видобувати. Виловлював [Мош-Костаки] з юшки стручки перчиці (Коцюб., І, 1955, 238); У затоках місцеві рибалки вже виловлювали сітками дрібних, смачних для юшки гірчаків (Шиян, Баланда, 1957, 60); І в казані Виловив шматочок м’яса (Л. Укр., IV, 1954, 188); Тільки й того, що окропцю посьорбають [діти] та якийсь шматочок посинілої картоплі виловлять з миски (Хижняк, Тамара, 1959, 16); * Образно. Якось уночі слух Лукини Самійлівни виловив на широкому тлі багатоголосого співу знайомий дівочий дискантик (Вол., Місячне срібло, 1961, 335).

2. Ловлячи всіх або багатьох, винищувати. Піонери виловлюють ховрахів, збирають колоски (Донч., VI, 1957, 603); [Старша дружка:] Треба кота впустити, миші виловити (Н.-Лев., II, 1956, 428); Всіх комах синиця в хаті виловила (Коп., Як вони.., 1948, 100); // Ловлячи, захоплювати з певною метою. Маленьку добре знали в районі. У свій час вона, кажуть, учителювала, потім виловлювала безпритульних (Збан., Малин. дзвін, 1958, 130); Уряд вислав жандармерію, щоби вислідити і виловити злодіїв-коноводів (Фр., VIII, 1952, 294).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 424.