ВИЛИЦЮВА́ТИЙ, а, е. З великими, випнутими вилицями. Його вилицювате обличчя сяяло цікавістю (Кучер, Зол. руки, 1948, 14); Попереду скакав вилицюватий татарський тисячник у плескуватій волохатій шапці (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 589).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 422.