ВИ́ЛАМАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. ч. до ви́ламати. Ребра [у Тимофія] виламані, в голові контузія (Смолич, Мир.., 1958, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 420.