ВИ́КРИВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́кривити. Викривлені гримасою уста силкуються усміхнутися (Галан, Гори.., 1956, 140); // у знач. прикм. Викривлене дерево; Викривлені уявлення.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 415.