ВИКРА́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КРАЯТИ, аю, аєш, док., перех. Ріжучи, краючи, відокремлювати частину від цілого або надавати певної форми чому-небудь. Дивуюсь Марині, що може викраювати кусник за кусником, декоративно укладати на тарілці і не скуштувати нічого з тих ласощів (Вільде, Сестри.., 1958, 305); На складі вишикувались деревини в чергу до пил, щоб рамові викраяли з них жовті пахучі дошки (Чорн., Визвол. земля, 1950, 108).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 414.