ВИ́КРАШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́красити. Вся сторона, що від сонця, горіла рожевим світом, — здавалося, вона була викрашена такою краскою (Мирний, III, 1954, 305).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 414.