ВИКОРІ́НЮВАТИСЯ, юється і ВИКОРІНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ВИ́КОРЕНИТИСЯ, иться, док. 1. Винищуватися, усуватися, зникати. Шлях поета [П. Тичини] був часом важкий, — залишки старого не викорінювались в один день або місяць, — але всі ці роки він пролягав "вперед і вище" (Поезія.., 1956, 5).

2. тільки недок. Пас. до викорі́нювати і викоріня́ти.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 412.