ВИ́КОРЕНЕННЯ, я, с. Дія за знач. ви́коренити. Партія ставить завдання забезпечити суворе додержання соціалістичної законності, викоренення всяких порушень правопорядку, ліквідацію злочинності, усунення причин, що її породжують (Програма КПРС, 1961, 92); Для робітничого класу революційне насильство являє собою лише історично тимчасову неминучість заради викоренення якого б то не було насильства у відносинах людини до людини (Колг. Укр., 9, 1962, 36).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 412.