ВИКО́ПЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОПТИТИ, пчу, птиш, док., перех. 1. Пров’ялювати в диму, коптити в достатній мірі.

2. Вкривати шаром кіптю; // Кіптявою наносити знак, малюнок і т. ін. Стара злізла на ослін і, піднявши вгору свічку, сажею викоптила над дверима чорний хрест (Донч., III, 1956, 96).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 412.