ВИКОЛУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КОЛУПАТИ, аю, аєш, док., перех. Колупаючи, витягати, виймати що-небудь. Йому було приємно, що всі дивились, як він кусав пиріг і виколупував пальцем з середини сливи (Коцюб., II, 1955, 280); Він виколупав з зубів застряглу крихту (Досв., Вибр., 1959, 224); // Колупаючи, робити виїмку в чому-небудь. Ножиком я став виколупувати в стіні заглибини, куди б могла стати нога (Донч., V, 1957, 194); Потім тітка Саша вийняла на паркеті дощечку, виколупала там ямку ножем і запхнула туди радянські документи (Ю. Янов., І, 1958, 359).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 410.