ВИ́КЛИКАТИСЯ див. виклика́тися.

ВИКЛИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́КЛИКАТИСЯ, ичуся, ичешся, док. 1. Добровільно зголошуватися на виконання чого-небудь. Кобзар закивав головою. — Мій побратим, кажу, першим викликався (Панч, III, 1956, 25); Приставити Марину живою і здоровою додому викликався Флегонт (Смолич, Мир.., 1958, 61).

2. тільки недок. Пас. до виклика́ти. * Образно. Діди й батьки, сини яких пішли в партизанські загони, викликаючись охотою, заводили.. ворогів проклятих у непрохідні хащі лісу (Тич., III, 1957, 164).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 408.