ВИ́КЛИКАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́кликати. Викликаний з цього приводу полковий інтендант Гаркуша не забарився (Кучер, Чорноморці, 1956, 261); Знов-таки кажу — може, песимізм мій хвильовий, викликаний поганим самопочуттям (Коцюб., III, 1956, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 408.