ВИКИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́КИНУТИСЯ, нуся, нешся, док. 1. Кидатися, стрибати звідки-небудь вниз. Незабаром парашутисти почали приземлятися, а з літаків викидалися все нові й нові (Сміл., Сашко, 1957, 74); Що то за брязкіт битого скла з вікна? Може, викинулася Любов Прохорівна, втікаючи від грізного мужа? (Ле, Міжгір’я, 1953, 311).

2. Вискакувати на поверхню води (про рибу). Микався себелик, плітка викидалась: Всюди лютий ворог здобич сторожив… (Щог., Поезії, 1958, 358); Викинулась риба. По чистій паводі розпливлися водяні кола (Шиян, Вибр., 1947, 261); // З розгону випливати на берег, мілину. Пароплав викинувся на мілину.

3. тільки 3 ос., розм. З’являтися (про хворобу). Каже [Кармель]: "Душно мені щось, піду трохи". Мати стара потурбувалася, чи не хворість яка викидається (Вовчок, I, 1955, 355).

4. тільки недок. Пас. до викида́ти. Одсувались комоди і звідти викидались тонкі сорочки (Коцюб., II, 1955, 89); Із пісні слова не викидаються (Номис, 1864, № 13115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 406.