ВИ́ЙНЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́йняти. Оля любовно ворушила довгі кільця ще сирових ковбас з їх сизим блиском застиглого сала, повних, наче тільки що вийнятих з ситого живота (Коцюб., II, 1955, 360); На лавці під вікнами лежить вийнятий з печі хліб (Кучер, Зол. руки, 1948, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 403.