ВИЗУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЗУТИ, ую, уєш, док., перех., діал. Роззувати. Сень роздяг його [Василя], визув і поклав спати (Фр., І, 1955, 172); Присів [Кирило] за хатою, визув черевик, підкотив штанку і заліплював м’якушкою хліба рану (Ірчан, II, 1958, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 401.