ВИ́ЗУБЕНЬ, бня, ч. 1. Пошкодження, виїмка на лезі гострого знаряддя; щербина.

2. Зубчастий виступ на чому-небудь. Картини зміняються за кожним закрутом бистрої річки; ідеш неначе між двома темно-зеленими стінами, що вирізуються на небі зеленими визубнями (Н.-Лев., II, 1956, 415); Коли одна з них [вогняних гір] падала, друга підхоплювала її, здіймалась догори й бистро ламала лінію блискучих визубнів (Коцюб., I, 1955, 354); Він ішов у непроглядній темряві [печери] впевнено, видно, знав кожен поворот, кожен закуток і кожен визубень (Ткач, Арена, 1960, 222).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 401.