ВИ́ЗРІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́зріти. Тож приїдьте! Будем в полі Бульбу визрілу пекти (Ющ., Люди.., 1959, 156); Стандартні саджанці малини повинні мати добре визрілі пагони (Сад. і ягідн., 1957, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 401.