ВИ́ЗАДКУВАТИ, ую, уєш, док., розм. Вийти, задкуючи, спиною наперед. Він [сенатор] визадкував у двері, зберігаючи на обличчі шанобливий і серйозний вираз (Гончар, Таврія.., 1957, 498); Синявін визадкував з мечеті (Ле, Міжгір’я, 1953, 71).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 396.