ВИЖИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЖЕРТИ, ру, реш; мин. ч. ви́жер, ла, ло; док., перех., вульг. З’їдати все, без залишку. * Образно. Уста мої заціпило морозом, А серце в мене вижерла гадюка (Фр., XI, 1952, 298).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 396.