ВИ́ЖБУРНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. Однокр. до вижбу́рювати. [Кирпа:] Та я тебе без дозволу вижбурну з цієї школи!.. (Кроп., IV, 1959, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 395.