ВИДУ́ШУВАННЯ, я, с. Дія за знач. виду́шувати. Крім безумного напруження, душевного й фізичного виснаження, видушування з себе трагічного почуття, я нічого не домігся (Моє життя в мист., 1955, 179).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 394.