Про УКРЛІТ.ORG

видурювати

ВИДУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ДУРИТИ, рю, риш, док., перех. Добувати, одержувати що-небудь за допомогою хитрощів; виманювати. — Усе дурить панича та видурює з рук усячину (Мирний, II, 1954, 63); [Микита:] Обдурив клятий ворожбит! Тільки гроші в мене видурив (Кроп., І, 1958, 99); [Стеха:] На, от тобі газета — видурила для тебе на цигарки (Сам., II, 1958, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 394.

вгору