ВИ́ДРЯПАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́дряпати. Тим часом стали надходити відповіді на його грамоти. Найперше від Судислава. Прислав бересту з видряпаними костяним писалом кривулями (Загреб., Диво, 1968, 394).

2. у знач. прикм. Зробл. видряпуванням. Щоб витравити якийсь візерунок, майстер покривав метал особливою мастикою, на якій видряпував голкою малюнок і заливав заглибини кислотою. Кислота роз’їдала метал, залишаючи видряпаний візерунок (Укр. золотарство.., 1970, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 672.