ВИ́ДОБУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́добути. Трофейний багнет, видобутий з чохла, блиснув, як рибина, що скинулася при місяці (Гончар, III, 1959, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 390.