ВИ́ДАЧА, і, ж. Дія за знач. видава́ти, ви́дати (в 1 знач.). З нового року може й зовсім припинять видачу жалування, бо з Петрограда ніяких звісток про це немає (Мирний, V, 1955, 431); Розуміючись добре на терезах, він і Данька вчив, як треба за ними стежити, щоб не обважували під час видачі кладовщики (Гончар, Таврія.., 1957, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 384.