ВИ́ГОРНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́горнути. Ілько набрав перші санки вигорнутого із врубу вугілля (Панч, І, 1956, 392).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 376.