ВИ́ГОЛОДНІТИ, ію, ієш, док. Стати голодним, зголодніти; натерпітися голоду. Адже потомились [матроси], перемерзли та й виголодніли (Трубл., І, 1955, 155); Вона хоч і відповідає, але на її лиці видно втому. Перевтомилася дорогою, виголодніла (Круш., Буденний хліб.., 1960, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 376.