ВИ́ГОЛОДНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́голодніти. А он під брамою купка селян — ще обпалених сонцем від літа, але вже скулених, обдертих,.. виголоднілих (Фр., VII, 1951, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 376.