ВИ́ВІЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́віяти. В його [тину] заплетеному прутті тремтить самотня, вітром не вивіяна пір’їна — останній слід молодих пташиних крил (Стельмах, Хліб.., 1959, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 366.