ВИ́ВІСКА, и, ж. 1. Дошка з будь-якого матеріалу, на якій зроблено напис, іноді з малюнком, що означає рід діяльності або назву підприємства, установи і т. ін. Молода компанія пила всю ніч, а світом пішла гуляти по містечку, позривала всі вивіски з шинків (Н.-Лев., II, 1956, 39); Сторож зняв вивіску з написом — "Колгосп "Мирна праця" і вніс її до хати (Панч, Іду, 1946, 3).

2. перен. Зовнішній, показний бік чого-небудь, ширма, що приховує правду, істину. Ленінська вказівка про те, що судити про характер різних партій та їх діячів слід не за вивісками і словами, а за ділами, є однією з найважливіших вимог принципу комуністичної партійності (Ком. Укр., 5, 1960, 40); Люда почала його навіть побоюватись. Хтозна, що за людина. Слюсар з депо. Це ще не все. Це може бути тільки вивіска. А нутро його хіба взнаєш скоро? (Донч., I, 1956, 435).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 365.