ВИВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ВЕРТІТИ, рчу, ртиш, док., перех. 1. Вертячи, повертаючи, виймати що-небудь; вигвинчувати.

2. Утворювати заглибину, отвір свердлом або яким-небудь іншим інструментом; висвердлювати. Баба ставила мене на порозі хати, обличчям до одвірка, і на рівні голови вивірчувала в ньому свердельцем дірочку (Минко, Моя Минківка, 1962, 24).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 365.