ВИ́ВОРОТОМ, присл., діал. Навиворіт. А відтак усе скінчилося. Все пішло виворотом. Він почав пити (Фр., І, 1955, 307).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 368.