Про УКРЛІТ.ORG

вибуховий

ВИБУХО́ВИЙ, а, е. 1. Стос. до вибуху (в 1 знач.). Тепер для видобування вапняку і крейди на більшості кар’єрів застосовуються вибухові роботи (Таємн. вапна, 1957, 30); // Який має здатність вибухати (в 1 знач.). Шнур з’єднав вибухову речовину з скляними пробірками, наповненими рідиною, що мала спалахнути (Петльов., Хотинці, 1949, 23); // Який утворюється внаслідок вибуху (в 1 знач.). Вихора вдарило вибуховою хвилею об палубу, і він мало не знепритомнів (Кучер, Чорноморці, 1956, 57).

2. лінгв. Який утворюється способом вибуху (в 4 знач.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 359.

вгору