ВИБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БРЕХАТИ, ешу, ешеш, док., розм. 1. перех. Здобувати, діставати брехнею. А все ж таки, хоч я й брехуха, а вибрехала небожеві дві сотні карбованців, три пари волів, дві корови, два десятки гусей, ще й Килину з бабою на придачу (Н.-Лев., III, 1956, 59).

2. неперех. Говорити неправду, брехати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 357.