ВИБО́ВКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́БОВКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Розказувати те, чого говорити не варто, що слід зберігати як таємницю; проговорюватися. — Бути чесним і правдивим — не значить вибовкувати все, що знаєш, і всім, кого знаєш (Кол., Терен.., 1959, 68); // Висловлювати що-небудь.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 354.