ВИБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до вибива́ти. Ведмідь скакав, і хмарами пливла під сонцем персть, вибивана ногами (Др.-Хмара, Вибр., 1969, 76).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 672.