ВИБА́ЧЛИВО. Присл. до виба́чливий. — Сьогодні по всій Каховці жарко, — вибачливо посміхнулась Настя (Гончар, Таврія.., 1957, 29); Кава виплескалась з чашки і пролилася на серветку. Він вибачливо глянув у бік Надії Яківни (Рибак, Час.., 1960, 149).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 349.