ВИ́БАЛОЧОК, чка, ч. Зменш. до ви́балок. Он у вибалочку затишний гайок (Коп., Земля.., 1957, 33); Кудря озирнувся на широкий луг.. Спинив зір на зеленавій паші у вузькому вибалочку (Ле, Ю. Кудря, 1956, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 348.