ВИ́БАЛАКАТИСЯ, аюся, аєшся, док., розм. Наговоритися досхочу, висловити все, що хотілося сказати. Кукулик мовчав. Удавав, що дрімає, мружив в усміхові очі, давав вибалакатися всім (Загреб., День.., 1964, 50); Якось ніяково промовляти секретареві осередку першому. Хай спочатку вибалакаються комсомольці (Донч., II, 1956, 118).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 348.