ВИ́БАЗІКАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Розказати що-небудь таємне, те, чого не слід розголошувати. Плюгавенький обер-лейтенант в своїй хлопській запопадливості вибазікав [радянським розвідникам] неабиякої ваги військові таємниці щодо укріплення Дніпра (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 199).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 348.