ВИБА́ГЛИВО. Присл. до виба́гливий. Хата гарна, убрана майже вибагливо (Мак., Вибр., 1954, 41); В парадних залах скинули з меблів чохли й заквітли ніжними ясними кольорами модні крісла й канапи з вибагливо викрученими ніжками (Тулуб, Людолови, І, 1957, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 348.