ВЕЧІ́РНІЙ, я, є. Прикм. до ве́чір 1. Сім’я вечеря коло хати, Вечірня зіронька встає (Шевч., І, 1951, 390); Серед діброви в гущині Вечірньою добою, Поївши добре, Лев лежав (Гл., Вибр., 1957, 179); // Який буває ввечері. Веселі додому вертались Ми в свіжій вечірній імлі (Рильський, І, 1956, 30); // Який відбувається, здійснюється, проходить або діє увечері. [Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко та північне обніманнячко (Вас., III, 1960, 62); Почався бій. Бій вечірній, лихоманковий бій (Ю. Янов., І, 1958, 126); В Озірцях, всього ж за три кілометри, цієї осені вечірню середню школу колгоспної молоді відкривають (Коз., Сальвія, 1956, 17); // Признач. для вечора, вечорів (у 2 знач.) (про одежу, взуття і т. ін.). — Візьми краще оте вечірнє плаття з синього оксамиту (Кучер, Трудна любов, 1960, 418).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 344.