ВЕЧОРНИ́ЦІ, и́ць, мн., заст. В українському дореволюційному селі восени та взимку — вечірні зібрання молоді, на яких у будні дні поряд із розвагами виконувалась і певна робота, а в святкові — влаштовувались гуляння. Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки чарівниці (Укр.. лір. пісні, 1958, 357); На весілля, чи на вечорниці — як-то було Катря весело поспішається. І хто її перетанцює, хто переспіває!.. (Вовчок, І, 1955, 182).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 345.