ВЕХ, у, ч. (Сісиtа L.). Отруйна рослина. — Йому все єдино [каже знахарка], що п’ятниця, що вівторок, що вех, що переступень, що пристріт, що сояшниці — нічого не розбирає (Дн. Чайка, Тв., 1960, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 344.