ВЕ́ТО, невідм., с. 1. У буржуазному державному праві — остаточна чи умовна заборона, яку накладає верховна державна влада на рішення нижчого органу.

2. У міжнародному праві — право члена будь-якого органу, що складається з представників різних держав, заборонити прийняття рішення, з яким він не згоден.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 344.