ВЕСІЛЬЧА́НИН, а, ч. Той, хто бере участь у весіллі. Чотири пароконки.. з рушниками на оглоблях, четверо саней, переповнених весільчанами, шукали виходу (Довж., І, 1958, 153); Перед вікном раптом виник молодий хлопець і стовбичив хвилину, намагаючись привернути до себе увагу весільчан (Ю. Янов., II, 1954, 90).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 340.